Питання «Такешіма»

Такешіма: Головна
Інформація про острови Такешіма
Проблема островів Такешіма
Питання і відповіді, що розсіюють сумніви щодо проблеми островів Такешіма


 

Такешіма: Головна

Послідовна позиція Японії щодо суверенітету над островами Такешіма


Острови Такешіма безперечно є споконвічною територією Японії, як в світлі історичних фактів, так і згідно з міжнародним правом.

Республіка Корея (РК) веде незаконну окупацію островів Такешіма, яка є абсолютно необґрунтованою з позиції міжнародного права. Будь-які дії, вжиті Республікою Корея щодо островів Такешіма на основі цієї незаконної окупації, не мають ніякого юридичного виправдання.

Японія виходить з того, щоб врегулювати спір з питання суверенітету над островами Такешіма спокійним і мирним шляхом відповідно до міжнародного права.

Примітка: Республіка Корея ніколи не пред’являла чітких підстав для своїх заяв про те, що Корея мала ефективний контроль над островами Такешіма ще до встановлення ефективного контролю Японією і підтвердження Японією свого суверенітету над островами Такешіма в 1905 р.


 

Інформація про острови Такешіма

1. Загальна інформація

Острови Такешіма складаються з двох островів – Хігашіджіма (Меджіма) і Нішіджіма (Оджіма), а також безлічі дрібних острівців. Вони є частиною населеного пункту Окіношіма в префектурі Шімане.
 

2. Місце розташування

Острови Такешіма розташовані в Японському морі приблизно в 158 км на північний захід від островів Окі, з координатами 37 градусів 14 мінути північної широти і 131 градус 52 мінути східної довготи.
 

3. Площа

Загальна площа островів Такешіма становить приблизно 0,20 км2.
 

4. Природа

Обидва цих скелястих острови вулканічного походження і відрізняються крутими обривистими берегами. Острови мають мізерну рослинність і невеликі запаси прісної води.
 

5. Район рибного промислу японських жителів

На початку XVII століття жителі Японії використовували острови для промислу - вони виловлювали там сивучів і морське вушко (молюск «авабі»). Зокрема, вилов сивучів набув широких масштабів у перші роки XX століття.


 

Проблема островів Такешіма

Територіальний суверенітет Японії над островами Такешіма

Численні карти і документи з усією очевидністю свідчать про те, що Японія століттями знала про існування островів Такешіма. На початку XVII століття японські торговці отримали дозвіл японського уряду на сполучення з островом Уцурьо, і використовували острови Такешіма як навігаційний орієнтир для кораблів на шляху до острова Уцурьо, а також до місць промислу морських левів та інших морських ресурсів. Японія встановила свій суверенітет над островами Такешіма до середини XVII століття.
 
На початку 1900-х років жителі островів в складі префектури Шімане закликали до стабілізації ситуації для здійснення ними промислу морського лева. Японський уряд приєднав острови Такешіма до складу префектури Шімане в січні 1905 року, після того, як це рішення було прийнято Кабінетом міністрів. Цим кроком японський уряд знову підтвердив свій суверенітет над островами Такешіма.
 

Визнання територіального суверенітету Японії Сан-Франциським мирним договором і міжнародною громадськістю

У Сан-Франциському мирному договорі, підписаному у вересні 1951 року, йдеться про те, що Японія визнає незалежність Кореї і відмовляється від «Кореї, включно з островами Квельпарт, Порт Гамільтон і Дагелет». Запит, зроблений Республікою Корея про включення островів Такешіма, був відкинутий США на підставі того, що острови Такешіма ніколи не розглядалися як корейська територія, і Корея ніколи не заявляла про свій суверенітет над островами Такешіма.
 

Незаконна окупація островів Такешіма РК

У січні 1952 року тогочасний президент Республіки Корея Лі Син Ман в односторонньому порядку провів так звану «Лінію Лі Син Мана», залишивши острови Такешіма на корейській стороні. Цей крок очевидно суперечив нормам міжнародного права. У результаті цього рішення, численні японські риболовецькі судна, що перетинали лінію, захоплювалися корейською владою, що призвело до ряду жертв серед японців. У липні 1953 року корейська влада здійснила обстріл патрульного судна Управління берегової охорони Японії, яке проходило біля островів Такешіма. Відтоді Республіка Корея продовжує незаконну окупацію островів Такешіма, розміщуючи там службовців сил безпеки і виконуючи подальші односторонні кроки, у тому числі будівництво на островах житла, спостережного пункту, маяка, порту і причалів.
 

Підхід Японії до питання островів Такешіма

Японія неодноразово заявляла протести в найрішучіших виразах проти незаконної окупації островів Такешіма Республікою Корея. Для того, щоб розв’язати це спірне питання мирним шляхом, Японія тричі з 1954 року пропонувала винести його на розгляд Міжнародного суду ООН. Проте Республіка Корея відкинула всі три пропозиції.

Японія і Республіка Корея побудували відносини довіри за допомогою таких заходів, як спільна організація Чемпіонату світу з футболу FIFA в 2002 році. Для того, щоб встановити щирі дружні відносини між двома країнами, Японія буде продовжувати шукати вирішення цієї суперечки, засноване на нормах міжнародного права, в спокійний і мирний спосіб.


 

Питання і відповіді, що розсіюють сумніви щодо проблеми островів Такешіма

Питання 1
Згідно з міжнародним правом, чи пов'язана географічна близькість будь-якого острова до території держави з територіальним суверенітетом над цим островом?


Питання 2
Чи згадуються острови Такешіма в стародавніх корейських документальних джерелах і географічних картах?


Питання 3
Хто такий Ан Йон-Бок?


Питання 4
Чи є докази того, що острови Такешіма належали Кореї до того, як уряд Японії включив їх до складу території країни у 1905 році?


Питання 5
Чи відносяться острови Такешіма до «територій, які Японія захопила за допомогою сили і в результаті своєї пожадливості», як зазначається в Каїрській декларації?


Питання 6
Чи були острови Такешіма виключені зі складу території Японії Верховним головнокомандуванням сил союзників після Другої світової війни?


 

Питання 1
Згідно з міжнародним правом, чи пов'язана географічна близькість будь-якого острова до території держави з територіальним суверенітетом над цим островом?

Республіка Корея наполягає на тому, що «Такешіма географічно є частиною острова Уцурьо», посилаючись на географічну близькість острова Уцурьо і Такешіма, проте, з огляду на міжнародне право, сама лише географічна близькість не є підставою для визнання територіального суверенітету. Про це свідчать і міжнародні судові прецеденти.

Наприклад, ще в 1920-х роках у справі, що стосується спору між США і Нідерландами про суверенітет над островом Пальмас, суд у своєму рішенні вказав, що «правовий титул географічної близькості, який розуміється як підґрунтя для правового обґрунтування надання територіального суверенітету, не має підстави в міжнародному праві». Також нещодавно, у 2007 році, Міжнародний суд ООН в рішенні щодо територіального і морського спору між Гондурасом і Нікарагуа в Карибському морі, не визнав географічну близькість оскаржуваного району як аргумент для обґрунтування права територіального суверенітету, на чому наполягала одна із сторін. Крім того, 2002 року у справі, що стосується спору між Індонезією і Малайзією з питання про приналежність островів Лігітан і Сіпадан, суд відхилив аргумент про те, що обидва острови, розташовані на відстані 40 морських миль від острова, приналежність якого не заперечується, є прилеглими до цього острова острівцями.

 

Питання 2
Чи згадуються острови Такешіма в древніх корейських документальних джерелах і географічних картах?

Ні. Хоча Республіка Корея і стверджує, що згадуються в стародавніх корейських документальних джерелах і позначаються на старовинних географічних картах «острів Усан» є сучасними островами Такешіма, подібні твердження нічим не обґрунтовані.

 

Стародавні документальні джерела, на які Республіка Корея посилається як докази

Республіка Корея наполягає на тому, що, відповідно до записів у древніх корейських документальних джерелах, два острови - «острів Уцурьо» і «острів Усан» - були здавна відомі корейцям і саме «острів Усан» і є сучасними островами Такешіма.

Однак у цих древніх джерелах не можливо знайти докази, що підтверджують твердження Республіки Корея про те, що острів Усан насправді є сучасними островами Такешіма.

Так, наприклад, корейська сторона стверджує, що в «Седжон сіллок чірічжі» ( «Географічні записи з Анналів вана Седжона», 1454 р.) і в «Сінчжин тонгук йoчжі синам» ( «Переглянутий і доповнений огляд географії Кореї», 1531 р.) вказується, що два острови - Усан і Уцурьо - розташовані в морі на схід від провінції Ульчжін, і що цей острів Усан є островами, відомими зараз як Такешіма. Утім у «Географічних записах з Анналів вана Седжона» зазначається: «Острів цей в епоху Сілла називався провінцією Усан. Його також називають островом Уцурьо. Це земля у 100 квадратних рі »(新 羅 時 称 于 山 国 一 云 欝 陵 島 地方 百里), – а в другому джерелі, «Переглянутому та доповненому огляді географії Кореї», зазначається: «За однією версією, Усан і Уцурьо – спочатку один і той же острів. Це земля площею 100 квадратних рі»(一 説 于 山 欝 陵 本 一 島 地方 百里). Таким чином, обидва документальні джерела не містять будь-яких конкретних записів щодо острова Усан, у них описується тільки острів Уцурьо. Крім того, також існують давні корейські документи, які ясно вказують, що острів Усан не є сучасними островами Такешіма. Наприклад, у томі 33 хронік «Тхеджон сіллок» («Аннали вана Тхеджона») у запису, що відноситься до лютого 17-го року правління вана Тхеджона (1417 р.), зазначається: «Королівський ревізор Кім Ін У повернувся з острова Усан і підніс як дар товари місцевого виробництва, включаючи великий бамбук [...]. Він також привіз із собою трьох місцевих жителів. На острові є близько 15 дворів, в яких проживає 86 чоловіків і жінок »(按 撫 使 金 麟 雨 還 自 于 山 島 獻 土産 大竹 水 牛皮 生 苧 綿 子 撿 撲 木 等 物 且 率 居 人 三名 以来 其 島 戸 凡十五 口 男女 并 八十 六). Однак на островах Такешіма бамбук не росте, і там ніяк не може проживати 86 осіб.

Корейська сторона стверджує, що в «Тонгук мунхон піго» ( «Енциклопедія Кореї», 1770 р.) та інших джерелах вказується, що «Уцурьо і Усан повністю є територією провінції Усан, і Усан в Японії називається Мацушіма», проте подібні записи в джерелах , що відносяться до XVIII століття і пізнішого часу, ґрунтуються на недостовірних свідченнях корейського рибалки на ім'я Ан Йон Бок, який нелегально відвідав Японію в 1696 році (див. Питання та відповіді 3). До того ж, навіть якщо укладачі документів XVIII і XIX століть і вказували, що «Усан - це острів, названий в Японії Мацушіма», то це зовсім не означає, що острів Усан, який згадується у «Географічних записах з Анналів вана Седжона» (XV ст.) і в «Переглянутому і доповненому огляді географії Кореї» (XVI ст.), є островами Такешіма.

 

Стародавні географічні карти, на які Республіка Корея посилається як докази (див. Примітку)

Корейська сторона намагається довести, що починаючи з XVI століття на корейських картах острова Такешіма позначаються як острів Усан, однак острів Усан, позначений на всіх представлених до цього часу корейських картах, у жодному з випадків не є островами Такешіма.

(Примітка) Варто зазначити, що, з огляду на міжнародне право, вважається, що карти, якщо вони не є додатком до якого-небудь договору, не можуть розглядатися як обґрунтування права територіального суверенітету. При цьому навіть у разі карт, які додаються до договору, вважається, що наміри договірних сторін підтверджуються виключно в тексті договору, а карти мають лише значення допоміжних доказів.

Наприклад, на «Карті восьми провінцій Кореї», що додається до «Переглянутого і доповненому огляду географії Кореї» (1531 р.), позначені два острови: острів Уцурьо і «острів Усан». Якщо допустити, що, як стверджує корейська сторона, під «островом Усан» розуміють острови Такешіма, то цей острів мав би зображатися у вигляді острова, що має значно менші в порівнянні з островом Уцурьо розміри, на схід від острова Уцурьо. Однак «острів Усан» на цій карті розташований між Корейським півостровом і островом Уцурьо, до того ж і зображений він практично однакового розміру з островом Уцурьо (див. Збільшений фрагмент карти). Отже, або острів Уцурьо зображений на «Карті восьми провінцій Кореї» у вигляді двох островів, або острів Усан є вигаданим, утім у будь-якому випадку він ніяк не може бути островами Такешіма, які розташовані на великій відстані на схід від острова Уцурьо.

Починаючи з XVIII століття з'являються і такі корейські карти, на яких острів Усан зображується на схід від острова Уцурьо. Однак і цей острів Усан не є островами Такешіма.

Наприклад, на «Карті острова Уцурьо», пов'язаної з інспекційною поїздкою Пак Сік Чхана навколо острова Уцурьо в 1711 році, на схід від острова Уцурьо зображений «острів Усан», але там же зазначається: «Так званий острів Усан, поля бамбука хеджан». Інша назвабамбуком хеджан мається на увазі бамбук медаке (вид бамбуковій трави), але, оскільки на островах Такешіма, є рифовими островами, подібні рослини зовсім не ростуть, цей острів Усан ніяк не може бути островами Такешіма. Також варто зазначити, що хащі бамбука медаке ростуть на розташованому приблизно в 2 км на схід від острова Уцурьо острові Чукто (японська назва Чікушо) (див. Примітку). Це дозволяє припустити, що під виглядом «острова Усан» на «Карту острова Уцурьо» вказано як раз цей острів Чікушо.

(Примітка) Чікушо: маленький острівець, розташований приблизно в 2 км на схід від острова Уцурьо.

На «Карті острова Уцурьо» у праці знаменитого корейського картографа Кім Чон Хо «Чхонгудо» ( «Карта країни зелених пагорбів», 1834 р.) також на схід від острова Уцурьо зображений острів вертикально витягнутої форми, позначений як «Усан».

На цій карті по периметру вказані масштабні лінійки (1 поділ відповідає 10 корейським рі, або близько 4 км), що дозволяє оцінити відстані. Виходячи з того, що острови Уцурьо і Усан зображені на відстані приблизно в 2 - 3 км один від одного, і з форм островів очевидно, що під островом Усан йдеться про острів Чікушо, насправді розташований приблизно в 2 км на схід від острова Уцурьо (при цьому острова Такешіма віддалені від острова Уцурьо приблизно на 90 км).

Інакше кажучи, Усан, що зображений на корейських картах з XVIII століття, напевне, є саме островом Чікушо.

Карти, на яких острів Чікушо, розташований приблизно в 2 км на схід від острова Уцурьо, позначається як Усан, продовжували складатися і в Новий час. На випущеної Науковим редакційним управлінням Корейської імперії в 1899 році мапі «Техан Чондо» ( «Повна карта Кореї»), що представляє собою сучасну карту з позначенням ліній широти і довготи, у безпосередній близькості до острова Уцурьо зображений «Усан». Цей Усан також є островом Чікушо, а не островами, нині відомими як Такешіма.

 

Питання 3
Хто такий Ан Йон Бок?

Ан Йон Бок – корейський рибалка, який у 1693 році вийшов у море рибалити до острова Уцурьо (цей острів у той час в Японії називався Такешіма) і був вивезений торговцем сім'ї Оя в Японію, а потім в 1696 році знову прибув до Японії, цього разу з власної волі, за його словами, зі скаргою на князівство Тотторі. Однак згодом Ан Йон Бок у Кореї був підданий допиту за самовільне плавання за кордон з порушенням встановленої заборони. Під час допиту Ан Йон Бок показав, що на острові Уцурьо він зустрів японців і звинуватив їх у порушенні кордону, а почувши, що вони живуть на острові Мацушіма, він їм заявив, що Мацушіма - це «острів Часан», який також є корейської територією. Ці свідчення і породили наступні записи в корейських документах, у яких острів Усан пов'язується з нинішніми островами Такешіма.

Корейська сторона посилається на ці свідчення, дані Ан Йон Боком під час допиту, як одне з обгрунтувань своїх територіальних прав на острови Такешіма.

Ці свідчення Ан Йон Бока були зафіксовані в запису «Сукчон сіллок» («Аннали вана Сукчона») за вересень 22-го року правління вана Сукчона (1696 р.). Однак той же документ (запис за лютий 23-го року правління вана Сукчона) свідчить про те, що корейський уряд не мав стосунку до дій Ан Йон-Бока і вважав, що його дії не представляли позицію Кореї (див. Додаток 1). Крім того, що стосується і самих показань Ан Йон Бока, то вони містять безліч невідповідностей реальним фактам і не є достовірні (див. Додаток 2).

 

Додаток 1: Ан Йон Бок не представляв Корею

Наступні факти ясно свідчать про те, що Ан Йон Бок не був представником Кореї.

В «Анналах вана Сукчона» плавання Ан Йон Бока до Японії описується наступним чином.

«Урядовець з Тонне на ім'я Лі Се Че повідомив Вану, що посланець князівства Цушіма (див. Примітку) поставив йому питання: “У минулому році особа з вашої країни намаглася подати скаргу. Чи це робилося за наказом двору?" (去 秋 貴 国人 有 呈 単 事 出於 朝 令 耶) – і що у відповідь на це Лі Се Че заявив: "Якби було що сказати, то був би відправлений офіційний перекладач в Едо . Хіба могли бути побоювання, щоб ми відправили якогось темного рибалку? (若有 可 弁 送 一 訳 於 江 戸 顧 何 所 憚 而 乃 送 狂 蠢 浦 民 耶). "[...] Рада із захисту кордонів заявила, що" [...] що б не зробив дурний простолюдин, якого занесло вітрами, уряд Кореї про це не має відомостей ([...] 至於 漂 風 愚民 設 有所作為 亦非 朝 家 所知)". Відповідь такого змісту було розглянуто і схвалено Ваном (請 以此 言及 館 倭 允 之)» (Запис за лютий 23-го року правління вана Сукчона).

У цій справі в посланні від помічника віце-міністра ритуалів Лі Сон Пака князю Цушіма було передано наступне:

«Щодо прибитої в минулому році хвилями до берегів людини, то прибережні жителі живуть тим, що займаються мореплавством, але коли вони потрапляють в шторм, їх вмить забирає хвилями через кордон до вашої країни (昨 年 漂 氓 事 濱海 之 人 率 以 舟楫為 業 颿 風 焱 忽 易 及 飄盪 以至 冒 越 重 溟 轉入 貴 国). [...] Якщо така людина подала скаргу, то вона винна в підробці документа (若 其 呈 書 誠 有 妄作 之 罪). Тому, відповідно до закону, ми його вже покарали засланням (故 已 施 幽 殛 之 典 以為 懲 戢 之 地) ».

(Примітка) Князівство Цушіма в період Едо було форпостом торгових і дипломатичних зв'язків Японії з Кореєю.

Крім того, хоча на судні Ан Йон Бока був встановлений прапор з написом «Генеральний керуючий з оподаткування двох островів Уцурьо держави Чосон. Васал Ан на борту», а сам Ан Йон Бок, як повідомляється, назвався «головним податковим інспектором двох островів Уцурьо і Усан», але це був вигаданий титул, та й сам Ан Ен Бок визнав, що видавав себе за іншу особу. Мабуть, під «керуючим з оподаткування» і «податковим інспектором», як називав себе Ан Йон Бок, йдеться про податківця острову Уцурьо і острову Усан. Мабуть, Ан Йон Бок помилково вважав острів Усан великим заселеним островом.

 

Додаток 2: Достовірність свідчень Ан Йон Бока

Показання Ан Йон Бока містять безліч протиріч і позбавлені достовірності.

Ан Йон Бок відвідував Японію двічі. У перший раз у 1693 році його привезли в Японію японці як доказ того, що вони не змогли рибалити біля берегів острова Уцурьо (тоді цей острів в Японії називався «Такешіма»), а вдруге в 1696 році він прибув нелегально, за його словами, зі скаргою на князівство Тотторі і був депортований цим князівством. Свідоцтво Ан Йон Бока, записане в «Анналах вана Сукчона», є коротким викладом протоколів допиту Ан Йон Бока, якому той був підданий в Раді із захисту кордонів після депортації на батьківщину. Згідно з цими записами, коли Ан Йон Бок вперше потрапив до Японії, він нібито отримав від правлячого в Японії сьогунату Едо документ, в якому острів Уцурьо і острів Усан визнавалися територіями Кореї, але влада князівства Цушіма відібрали в нього цей документ. Утім, оскільки після того, як Ан Йон Бок був привезений до Японії, а потім депортований через князівство Цушіма назад Корею, між Японією і Кореєю були розпочаті переговори з питання морського промислу біля берегів острова Уцурьо, в 1693 році сьогунат Едо не міг видати документ, в якому острів Уцурьо і острови Такешіма визнавалися б корейськими територіями.

Крім того, при відвідуванні Японії у травні 1696 Ан Йон Бок стверджував, що на острові Уцурьо проживала велика кількість японців. Однак ще в січні того ж року сьогунат заборонив навігацію до острова Уцурьо, і князівства Тотторі був відданий відповідний наказ, у зв'язку з чим сім'ї Оя і Муракава повернули видані ним раніше дозволу на навігацію. Корейська сторона на підставі показань Ан Йон Бока стверджує, ніби сьогунат заборонив японцям плавати до острова Уцурьо в результаті поїздки Ан Йон Бока до Японії в 1696 році, але насправді Ан Йон Бок прибув до Японії тільки через 4 місяці після введення сьогунатом заборони на навігацію до острова Уцурьо.

На допиті після повернення до Кореї Ан Йон Бок показав, що він нібито поставив японцям запитання: «Мацушіма - це острів Часан (острів Усан). Це теж земля нашої країни. Чому ж ви тут живете? (松 島 即 子 山 島, 此亦 我国 地, 汝 敢 住 此 耶)». Проте, оскільки в цей рік японці не відвідували острів Уцурьо, ця історія також суперечить фактам. До того ж Ан Йон Бок, мабуть, вважав, що острів Усан був придатний для проживання людей. Коли в 1693 році Ан Йон Бок вів промисел біля берегів острова Уцурьо, він почув від інших рибалок, що острів, розташований на північний схід від острова Уцурьо, називається Усан («Такешіма-КІДЖІ»), і коли його привезли в Японію, він сказав, що йому доводилося бачити «великий острів, набагато перевищує острів Уцурьо» («Пьонре Чіпйо»). Ан Йон Бок заявив, що «Мацушіма - це острів Часан». Найімовірніше, це стало результатом того, що він просто зв'язав почуту їм в 1693 році назву Мацушіма (нинішні острови Такешіма) в Японії з островом Усан, про який традиційно було відомо в Кореї. Таким чином, його заяву, що «Мацушіма - це острів Часан», є просто плутаниною назв, і в реальності не стосується островів, нині відомими як Такешіма.

 

Питання 4
Чи є докази того, що острови Такешіма належали Кореї до того, як уряд Японії включив їх до складу території країни в 1905 році?

Ні, корейська сторона не представила жодних конкретних доказів того, що острови Такешіма належали Кореї.

Наприклад, корейська сторона заявляє, що під «(островом) Усан», який згадується в стародавніх корейських документальних джерелах, таких як «Географічні записи з Анналів вана Седжона» (1454 р.) і «Переглянутий і доповнений огляд географії Кореї» (1531 р.), нібито йдеться саме острови Такешіма, які з давніх-давен були територією Кореї.

Проте (острів) Усан, позначений на стародавніх корейських картах і згадуваний у документальних джерелах, – це або інша назва острова Уцурьо, або, як у випадку з (островом) Усан, що зображували на картах починаючи з XVIII століття, – інший маленький острівець (Чукто, японська назва Чікушо), розташований поруч з островом Уцурьо, але ніяк не острови Такешіма.

Питання і відповіді 2: Чи згадуються острови Такешіма в стародавніх корейських документальних джерелах і географічних картах?

Крім того, Республіка Корея стверджує, що імператорським указом Корейської імперії No. 41 (1900) (див. Примітку) на острові Уцурьо був заснований «повіт острова Уцу» з визначенням території в його підпорядкуванні у складі «всього острова Уцурьо, а також островів Чжукдо і Сокдо (Ішіджіма)» і що під цим «островом Сокдо» йдеться про саме «острів Токто» (корейська назва островів Такешіма).

Утім ясних доказів від Республікою Корея на користь того, що «острів Сокдо» є островами Такешіма не було представлено. До того ж, навіть якщо і припустити, що під островом Сокдо в імператорському указі йдеться про острови Такешіма, все одно немає ніяких доказів того, що Корея здійснювала ефективний контроль над островами Такешіма в період опублікування цього імператорського указу, і, таким чином, не можна говорити про те, що Корея встановила свій територіальний суверенітет над островами Такешіма.

(Примітка) У 1882 році корейський уряд скасував стосовно острова Уцурьо «політику незаселення острова», що тривала близько 470 років, і початок освоєння острова. Потім, у червні 1900 року, у зв'язку з тим, що на острові Уцурьо проживало багато японців, було проведено спільне дослідження з Японією. Корейська імперія (у жовтні 1897 року назва корейської держави змінилася з «Чосон» на «Корейська імперія»), з урахуванням доповіді за результатами цього спільного дослідження і вважаючи цей крок необхідним з огляду на «полегшення зв'язків з іноземними мандрівниками і торговцями», у жовтні 1900 року видала імператорський указ No. 41 про перейменування острова Уцурьо в острів Уцу і перетворенні посади управителя острова на посаду глави однойменного повіту. У статті 2 цього указу територія в юрисдикції «повіту острова Уцу» визначалася як «весь острів Уцурьо, а також острова Чжукдо і Сокдо (Ішіджіма)». Однак ясно не визначено, де є острів Сокдо, який раптово тут з'явився.

З іншого боку, у доповіді за результатами вищезазначеного спільного дослідження, проведеного до видання цього імператорського указу, вказувалося, що довжина острова Уцурьо становить 70 рі (※ близько 28 км), ширина - 40 рі (※ близько 16 км), а його периметр - 145 рі (... 全島 長 可 為 七十里 廣 可 為 四十里 周 廻 亦可 為 一百 四十 五里); при цьому в складеному міністром внутрішніх справ Лі Кон Ха «Запиті про рішення уряду щодо перейменування острова Уцурьо в острів Уцу і перетворення посади управителя острова на посаду глави повіту» (1900) вказувалося, що «територія відповідного острова становить 80 рі (※ близько 32 км) уздовж і 50 рі (※ близько 20 км) завширшки». Це ясно свідчить про те, що острови Такешіма, віддалені від острова Уцурьо на близько 90 км, що не входять до зазначених рамок і що острів Сокдо не є островами Такешіма. З огляду на те, що поруч з островом Уцурьо (в межах декількох кілометрів) є порівняно великі острова, Чікушо і Каннон, можливо також, що під островом Сокдо мався на увазі один з цих островів.

1 рі (Японія) = близько 10 рі (Корея) = близько 4 км


 

Питання 5
Чи відносяться острови Такешіма до «територій, які Японія захопила за допомогою сили і в результаті своєї жадібності», як зазначається у Каїрської декларації?

Ні, не відносяться.

Республіка Корея стверджує, що на острови Такешіма поширюється визначення «територій, які Японія захопила за допомогою сили і в результаті своєї жадібності» в Каїрській декларації (1943 р.), яка була прийнята главами США, Великої Британії та Китаю під час Другої світової війни. Однак острова Такешіма в минулому ніколи не належали Кореї, у той час як Японія встановила свій територіальний суверенітет над ними не пізніше, ніж до середини XVII століття, потім в 1905 році постановою Кабінету міністрів включила острови Такешіма до складу префектури Шімане, чим знову підтвердила свій намір володіти ними, і згодом продовжувала мирно і послідовно керувати цими островами. Ці факти також ясно свідчать про те, що острови Такешіма не є територією, відірваної Японією в Кореї.

Крім того, спершу післявоєнне остаточне врегулювання територіальних питань здійснюється на основі мирного договору та інших міжнародних угод. У випадку з Другою світовою війною, післявоєнні кордони території Японії юридично встановлювалися Сан-Франциським мирним договором, і Каїрська декларація щодо визначення територіальних кордонів Японії ніякої остаточної юридичної сили мати не може. Згідно з Сан-Франциським мирним договором, острови Такешіма визнаються територією Японії.

 

Питання 6
Чи були острови Такешіма виключені зі складу території Японії Верховним головнокомандуванням союзницьких сил після Другої світової війни?

Ні, не були. Верховне головнокомандування союзницьких сил не мало повноважень приймати рішення з територіальних питань.

Республіка Корея наполягає, що Укази Верховного головнокомандування союзницьких сил (SCAPIN) No. 677 (див. Додаток 1) і No. 1033 (див. Додаток 2) вивели острови Такешіма зі складу території Японії. Однак у доводах корейської сторони повністю ігнорується той факт, що в обох директивах, на які посилається Республіка Корея з метою обґрунтування своєї позиції, ясно обмовляється: «Ніщо в цій директиві не повинно бути витлумачено як вказівку на політику союзницьких держав щодо остаточного визначення приналежності території». Таким чином, позиція корейської сторони є повністю безпідставною.

Повоєнні кордони території Японії були встановлені Сан-Франциським мирним договором (що вступив в силу в 1952 році). Отже, як з огляду на реальні факти, так і з позицій міжнародного права, очевидно, що те, як розглядалися острови Такешіма Верховним головнокомандуванням союзницьких сил до вступу зазначеного договору в силу, не має ніякого впливу на права територіального суверенітету над островами Такешіма.

 

◎ Доповнення 1: SCAPIN No. 677

У січні 1946 року Верховне головнокомандування союзницьких сил директивою SCAPIN No. 677 наказало японському уряду тимчасово призупинити здійснення або спроби здійснення політичної або адміністративної влади в окремих районах. Пункт 3 директиви: «У цій директиві територія Японії визначається як така, що включає у себе чотири основних японських острови (Хоккайдо, Хоншю, Кюшю і Шікоку) і близько 1000 менших прилеглих островів. Зазначені менші прилеглі острови включають у себе острови Цушіма і острови Рюкю (Нансей) на північ від 30 ° північної широти (крім острова Кучіношіма) і не включають у себе наступні острови». Після закріплений список, в якому крім островів Уцурьо і Чеджу, Ідзу і Огасавара також наводяться і острови Такешіма.
 
Утім, при цьому пункт 6 тієї ж директиви ясно визначає: «Ніщо в цій директиві не повинно бути витлумачено як свідчення про політику союзницьких держав щодо остаточного визначення менших островів, що згадуються в статті 8 Потсдамської декларації». (Стаття 8 Потсдамської декларація свідчить: «Японський суверенітет буде обмежений островами Хоншю, Хоккайдо, Кюшю, Шікоку і тих меншими островами, які ми вкажемо».) Корейська сторона у своїх роз'ясненнях повністю ігнорує цей факт.

 

◎ Додаток 2: SCAPIN No. 1033

У червні 1946 року Верховне головнокомандування союзницьких сил директивою SCAPIN No. 1033 розширило зону, в якій Японії дозволялося вести рибний і китобійний промисел (так звана «лінія Макартура»). Пункт 3 директиви: «Японським судам і їхнім екіпажам забороняється наближатися до Такешіма на відстань ближче, ніж 12 миль, а також вступати в будь-який контакт із зазначеним островом».

Однак пункт 5 тієї ж директиви ясно визначає: «Цей дозвіл не є вираженням політики союзницьких держав щодо остаточного визначення державної юрисдикції, державних кордонів або прав рибальства у відповідному районі або в будь-яких інших районах». Корейська сторона у своїх поясненнях повністю ігнорує і цей факт.

«Лінія Макартура» була анульована директивою від 25 квітня 1952 року, а через три дні, 28 квітня, у зв'язку з вступом у силу мирного договору директиви, що стосуються припинення здійснення адміністративної влади, також неминуче втратила свою силу.