Листи з України - 1

25 вересня 2026 року
Надзвичайний та Повноважний Посол Японії в Україні
Осумі Йо

   Я прибув до Києва 29 серпня. Свій перший світанок в Україні я побачив із вікна потяга. Навколо були лише блакитне небо, зелень дерев і промені сонця. Потяг невпинно мчав рівниною, а хвойні дерева обабіч дороги майже повністю затуляли краєвид. Якийсь незвичайний ранок.

    Раніше мені доводилося працювати в Нью-Йорку, Ер-Ріяді, Гаазі, Парижі, Лондоні, Тель-Авіві та Сан-Франциско. Оселятися в незнайомому місті завжди трохи тривожно — тим більше тут, де раз по раз лунають сигнали повітряної тривоги. Однак мене дуже підбадьорили життєрадісність і високий моральний дух колег із Посольства, які мене зустрічали, а також тепла атмосфера, створена місцевими співробітниками.

    Відтоді минуло три тижні. Інформація про мою діяльність як Посла регулярно з’являється на сторінках Посольства в X, Facebook та Instagram, тож буду радий, якщо ви стежитимете за нашими оновленнями (а ще краще — натиснете кнопку «Підписатися»!).

    Розповім про один із епізодів. Україна є батьківщиною сумоїста Аонішікі, тож сумо тут доволі розвинене. У межах фестивалю «Японська осінь», що проходив у КПІ ім. Ігоря Сікорського, 5 вересня на облаштованому просто неба дохьо мені випала нагода зійтися в поєдинку із сином тренера, який свого часу тренував Аонішікі. Він сумоїст-аматор і, як мені розповіли, один із найсильніших у Європі.
Звісно ж, переміг я… Подивіться відео за посиланням… У той день, 5 вересня, у мене якраз був день народження, тож, можливо, перемогу мені подарували.
      В основі моєї діяльності тут як Посла Японії лежить думка, викладена в моєму привітанні на сайті Посольства: «Повага до українського народу. Японія разом з Україною».

    Допомога, яку Японія надає Україні, існує саме завдяки незмінній підтримці японського народу. А для її збереження важливо розуміти реальну картину теперішньої України, а не лише уривчасті новини.
Саме тому я вирішив писати «Листи з України». Сподіваюся, мої особисті спостереження й враження, що виникають під час роботи тут, допоможуть японським читачам краще зрозуміти цю країну. Україномовним читачам я прагну передати почуття поваги, солідарності та дружби. А англомовним — запропонувати погляд з Азії на Україну, яку надто часто сприймають винятково крізь західну призму.

    У Японії війна і мир перебувають на протилежних полюсах. Проте залежно від країни чи регіону між ними може існувати цілий спектр проміжних станів, а в Україні ці поняття — в буквальному сенсі сусіди. Передати цю складність без спрощень у короткому дописі в X неможливо. Так само непросто публікувати в Instagram безтурботні, життєрадісні фотографії та коментарі в час, коли вся країна, зціпивши зуби, витримує тягар горя. Саме тому дозволю собі писати в такому дещо старомодному, розлогому форматі.
      Як дехто з вас, можливо, вже знає з повідомлень медіа, 14–15 вересня Україну відвідав Голова Палати представників Парламенту Японії Морі Ейсуке. Пан Морі був одним із засновників парламентської Асоціації дружби «Японія-Україна» і від часу її створення у 1995 році понад 30 років докладав усіх зусиль задля розвитку дружніх відносин між двома країнами, заклав підвалини цих відносин.

    У Токіо він зустрічав майже всіх президентів і прем’єр-міністрів України, зокрема Президента Зеленського. Ще раніше відвідував Україну у 2013, 2015 та 2019 роках, тож нинішній візит став для нього вже четвертим. З огляду на багаторічні заслуги, а також на високий статус як Голови Палати представників — очільника однієї з палат найвищого органу державної влади Японії, — українська сторона зустріла пана Морі з особливими почестями. Голова Верховної Ради, яка є українським відповідником японського парламенту, Руслан Стефанчук особисто зустрів пана Морі Ейсуке після прибуття та провів під час від’їзду, а також влаштував теплу, сповнену щирої гостинності вечерю. Пан Морі провів зустрічі з Президентом Зеленським і Прем’єр-міністром Корецьким, однак найяскравішою подією став його двадцятихвилинний виступ у Верховній Раді.

    Одягнений в українську вишиванку, із щойно врученою Верховною Радою відзнакою на грудях, пан Морі з рішучим виразом обличчя піднявся на трибуну. Він нагадав, що напередодні повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Палата представників за його активного сприяння ухвалила резолюцію, та наголосив, що висловлена в ній воля палати залишається незмінною:
«Ми не піддамося російському тиску, продовжуватимемо підтримувати Україну і, тісно взаємодіючи, разом даватимемо рішучу відсіч».
Далі він сказав:
«Рани, завдані Україні як державі й кожному її громадянинові, глибокі й тяжкі та, мабуть, ніколи не загояться до кінця. Коли думаєш про те, що за неймовірною стійкістю та силою України стоять гнів її народу, якому немає виходу, і безмірний смуток, стає зрозуміло: шлях України не можна просто порівнювати зі шляхом нашої країни. Ба більше, можливо, від самого такого порівняння варто утриматися…». На завершення він промовив: «Наша повага й солідарність з українським народом, який захищає свободу та демократію, ніколи не зміняться. Японія та японський народ і надалі залишатимуться разом з Україною». У відповідь усі присутні в залі підвелися й зустріли ці слова оплесками. Промова знайшла надзвичайно теплий відгук. Думаю, те, що друг України подолав далекий шлях із Японії та звернувся з потужним посланням до всіх народних обранців, справило велике враження.

    Моя робота дипломата полягає в тому, щоб переїжджати з однієї країни до іншої, і я пишаюся цим. Однак саме через це нам не завжди легко роками підтримувати тривалі відносини.
Голова Палати представників Морі разом із членом Парламенту Японії Моріямою, який супроводжував його під час цього візиту, протягом багатьох років пліч-о-пліч розвивали відносини з Україною та підтримували активний діалог. Це і є справжня сутність парламентської дипломатії — те, чого ми, професійні дипломати, не можемо повторити. А промова у Верховній Раді прозвучала як потужна кульмінація всієї цієї багаторічної праці.
      Ще до здобуття незалежності — і за часів Російської імперії, і в радянський період — Україна була одним із провідних центрів науки й техніки. Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», який ми відвідали першого дня, виховав чимало видатних фахівців.
Голова Палати представників Морі вивчав зварювання на інженерному факультеті Університету Тохоку, а згодом здобув докторський ступінь. За його словами, автором багатьох наукових праць, які він читав у ті роки, був доктор Євген Патон. Під час відвідування Київського політехнічного інституту ми дізналися, що сам доктор Патон, а згодом і його син — два покоління однієї родини — плідно працювали в цьому університеті. Пан Морі справляє враження людини великого масштабу — поважної і водночас небагатослівної. Однак цього разу він широко усміхнувся, фотографуючись поруч із бронзовою статуєю доктора Патона. Так у Києві відбулася «зустріч» голови парламентської Асоціації дружби «Японія — Україна» з «богом зварювання» доктором Патоном. Бувають же такі дивовижні зв’язки між людьми.

    Кажуть, у Києві є також спроєктований доктором Патоном міст, названий на його честь. Хотів би якось туди з’їздити.
      Завершивши дводенну програму, Голова Палати представників Морі і член Парламенту Моріяма сіли на потяг до Польщі і залишили Київ. Їх особисто проводжав Голова Верховної Ради Стефанчук. Я мимохіть підвів очі й побачив на табло напис: «Київ — Токіо». Цей невимушений і дотепний жест гостинності викликав у мене щире захоплення! 

    А потім я поглянув у нічне небо і у якусь мить подумав про свою родину в Токіо.